«Круглий стіл» на тему: «Державна антикорупційна політика: оцінка громадянського суспільства» відбувся в Комітеті Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією 20 березня 2013 року.

Відкриваючи захід, Голова Комітету Віктор Чумак застеріг присутніх від політизації обговорюваного питання антикорупційної політики та зауважив, що Комітет «завжди відкритий для співучасті з громадськістю». Також зауважив, що в Комітеті розпочато роботу зі вдосконалення нормативної бази в галузі боротьби з корупцією, зокрема, затверджено Положення про Громадську експертну раду при Комітеті та започатковано її безпосереднє формування.

Голова Громадської ради при МНС України Олег Олійник зазначив, що на відміну від визнання безпеки людини суспільною цінністю, антикорупційна політика навіть не передбачена Конституцією України. Проте на сьогодні це не заважає людям, суспільству та державі Україна успішно імітувати її формування та реалізацію. Головною завадою відповідальності відповідної державної політики є, як це не парадоксально, спеціальний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». У цьому Законі, усупереч його преамбулі, не визначені та не розмежовані терміни «запобігання корупції», «протидія корупції», «захист людей від корупційних правопорушень» та «захист людей, які надають допомогу у здійсненні антикорупційних заходів». Відтак, зміст Закону суперечить принципу правової визначеності, що є одним зі складових принципу верховенства права, який застосовується як критерій при визначенні чіткості, передбачуваності та зрозумілості національного законодавства. Відповідно, в Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки та в Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки не передбачені чіткі та конкретні заходи окремо щодо запобігання та протидії корупції та захисту людей від неї. Тому й очікуванні результати виконання Державної програми містять суто статистичні завдання та виключно кількісні показники, які аж ніяк не впливають на зменшення рівня корупції в Україні.

При цьому принцип верховенства права в Законі лукаво зазначений одним із принципів, на яких ґрунтується діяльність із запобігання і протидії корупції. Водночас ані в Законі, ні в Національній антикорупційній стратегії, ні в Державній антикорупційній програмі не визначено суспільну цінність та не розкрито зміст цього фундаментального принципу, ґрунтовно не зауважено на його пріоритетності над іншими принципами. Разом із тим, серед принципів антикорупційної діяльності значиться «пріоритетність запобіжних заходів».

Вочевидь, саме адекватне забезпечення в Україні принципу верховенства права могло би стати дієвим запобіжним заходом, суттєво мінімізуючим корупцію та гарантуючи безпеку людини, — зауважив Олег Олійник.

Наразі, за словами Заступника Голови Комітету Віталія Яреми, «у 2012 році Україна посіла 144 місце серед 176 країн світу за рівнем корупції, набравши 26 балів із 100 можливих за даними міжнародних неурядових організацій».

Також і Олег Олійник нагадав, що 7 грудня 2011 року під час «круглого столу» Комітету було зауважено на тому, що в Україні зареєстровано 1420 громадських організацій, назва яких містить «комітет боротьби з корупцією». Станом на 1 січня 2013 року в Україні створені та діють громадські ради при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади – 73, при Раді міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціях – 27, при райдержадміністраціях – 502, тобто всього – 602. Згідно з пп. 4, 5 п. 4 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації: Громадська рада відповідно до покладених на неї завдань: проводить відповідно до законодавства громадську експертизу та громадську антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів; здійснює громадський контроль за врахуванням органом пропозицій та зауважень громадськості, а також дотриманням ним нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції. Експерт з верховенства права пан Олійник переконаний, що якість українського антикорупційного законодавства, співвідношення кількості державних органів, громадських органів та об’єднань з рівнем української корупції в світі засвідчує відсутність державної антикорупційної політики в Україні.

До того ж, за твердженням пана Яреми, «створення указом Президента № 890/211 Національного антикорупційного комітету як консультативно-дорадчого органу при ньому, остаточно завершило оформлення піраміди системної корупції в Україні. Відомо, що будь-яка антикорупційна кампанія приречена на поразку без керівництва зверху і прикладів збоку правлячої еліти. І, як приклад системної корупції, хочу згадати про Гостинний двір, де у 2012 році «завдяки» членам Кабміну, депутатам Верховної ради, цей об’єкт культурної спадщини України був незаконно виведений із списку об’єктів, що є пам’ятками історії та архітектури. І на сьогодні люди, які захищають цей об’єкт і протистоять корупціонерам, піддаються величезному тиску і переслідуванню з боку правоохоронних органів. Не розбирається ні прокуратура, ні міліція, яким чином Гостинний двір вилучено з переліку об’єктів, що охороняються. Разом із тим, затримують народних депутатів, представників громадськості за непокору злодіям, які хочуть заволодіти цим майном. Оце, якраз, і є приклад системної корупції в нашій країні. І тому нам потрібно вживати максимум заходів, особливо на політичному рівні, для того, щоби запрацювало законодавство по боротьбі з корупцією».

Юлія Олійник, прес-секретар Громадської ради при МНС України